Лицарський турнір — військове змагання лицарів у середньовічній Західній Європі. Імовірно, турніри стали проводитися з другої половини XI століття. Батьківщина турнірів — Франція."Батьком» турніру називають Жоффруа де Прейлі (пом. У 1066 році). Він написав правила для перших турнірів. Цікаво, що Жоффруа де Прейлі був убитий на турнірі, для якого сам же написав правила. Турніри зазвичай влаштовувалися королем або баронами, великими сеньйорами по особливо урочистих випадках: на честь шлюбів королів, принців крові. На турніри збиралися лицарі з усіх кінців Європи. Для турніру обиралося підходяще місце поблизу великого міста, так зване " ристалище ". Ристалища мало чотирикутну форму і було обнесено дерев'яним бар'єром. Поруч споруджували лавки, ложі, намети для глядачів. Умови (правила) були різними. В XIII столітті лицар не мав права брати участь в турнірі, якщо не міг довести, що чотири покоління його предків були вільними людьми. З часом на турнірі стали перевіряти герби, ввели спеціальні турнірні книги і турнірні списки. Зазвичай турнір починався з поєдинку лицарів, тільки що присвячених в лицарське звання, так зване «жюте». Такий поєдинок називався Жюст (від англ. "Joust") — поєдинок на списах (кінно-копейного СШИБКА). Лицарі намагалися вибити супротивника із сідла, не впавши самому, або переломити свій спис об щит супротивника. Потім влаштовувалося головне змагання — імітація битви двох загонів, що формувалися по «націям» або областям. Переможці брали супротивників в полон, забирали зброю і коней, змушували переможених платити викуп.
