Український народ виборював свою свободу, незалежність. Ці події віднайшли своє відображення в усній творчості, художній літературі. Не оминув цієї важливої державницької проблеми усвоїй творчості і видатний український драматург І. К. Карпенко-Карий (І. К. Тобілевич). Серед його історичних драм особливе місце належитьтрагедії “Сава Чалий”, написаній у 1899 році. ОсобливістьСави Чалого й до сьогоднішнього дня згадується в народі. Він знаний зісторичних пісень, дум, з художніх творів, здебільшого драматичногожанру. Як у фольклорі, так і художній літературі Сава Чалий постає урізних, почасти діаметрально протилежних ракурсах. В одних він –сміливий захисник свого народу від знущання польського панства, в інших –відступник і зрадник своїх побратимів-повстанців, що в жорстокихкровопролитних битвах ведуть боротьбу з колонізаторами, виборюючи своюволю. В образі Сави Чалого, отже, переплітається і синтезуєтьсяісторичне, фольклорне, героїчне і трагічне, патріотизм і відступництво, що було характерним для тієї буремної епохи становлення і розвиткуукраїнської державності. Йдеться про це у пісні “Ой був в Січі старий козак”, звичайно Чалий, який зростив і виховав свого сина Саву козакам на славу. Одначевродливий, кмітливий і хоробрий юнак “прихилився до ляшенків” зарадибагатства, культури панської й різних посадових вигод та військовихпочестей. Проте чи не головним у підступності Сави від товариства булавродлива шляхтянка, яка своїм палким коханням звабила його. Причинавагома і серйозна, бо ж на коханні тримається світ. Січові ж козаки забудь-яке відступництво від побратимської присяги карали зрадників, незважаючи на попередні заслуги. Скараний був і Сава. Виписуючи образ Сави, письменник наголошує на йогосміливості, хоробрості й своїми незгодами з козацькою верхівкоюЗапоріжжя він домігся симпатій серед рядових козаків, з деякою частиноюіз них залишив Запорізьку Січ й заснував власний кіш у “Чорному лісі” . Своїми сміливими виступами проти панів і обіцянками “народ і віруборонить” від польської шляхти, Сава здобув визнання і серед гайдамаків. Пригнічувані польською шляхтою селяни і незадоволені козацькоюстаршиною запорожці сприймають Саву як свого однодумця і рятівника, бовін був здібним і досвідченим вояком, що міг вести козаків за собою. “Якби таких побільше, то легше б нам жилось” , — кажуть про Савугайдамаки. Популярності Сави сприяли й негативне ставлення польськоїшляхти до українського народу та збиткування над ним. Такими обставинамиСава Чалий вміло скористався. Він закликав їх до помсти: “О, коли б ямав тепер сто рук і в кожний міг тримати десять сабель, то й тоді б, здається, не вдовольнились! ” Такі слова були приємними для повсталихселян, бо вони їх підіймали на боротьбу. Авторитет і популярність Савишвидко переростали у славу народного ватажка
