Основна думка твору Тараса Шевченка "Іван Підкова»

ІБуло колись — в УкраїніРевіли гармати; Було колись — запорожціВміли пановати. Пановали, добувалиІ славу, і волю; Минулося — осталисяМогили на полі. Високії ті могили, Де лягло спочитиКозацькеє біле тіло, В китайку повите. Високії ті могилиЧорніють, як гори, Та про волю нишком в поліЗ вітрами говорять. Свідок слави дідівщиниЗ вітром розмовляє, А внук косу несе в росу, За ними співає. Було колись — в УкраїніЛихо танцьовало, Журба в шинку мед-горілкуПоставцем кружала. Було колись добре житиНа тій Україні… А згадаймо! Може, серцеХоч трохи спочине. /123/