Після опрацювання § 39 ви зможете: характеризувати хімічну суть і значення процесів горіння, дихання, фотосинтезу; оцінювати вплив хімічних сполук на довкілля; встановлювати зв'язок між фізичними, хімічними та біологічними явищами. На шляху до успіху пригадаємо з вивчених курсів природничих наук: які хімічні, фізичні й біологічні явища відбуваються підчас горіння, дихання, фотосинтезу; у який спосіб відбувається колообіг Оксигену й Карбону в природі; як впливають хімічні сполуки на довкілля; чим небезпечні парниковий ефект, кислотні дощі, руйнування озонового шару й забруднення довкілля, зокрема радіонуклідами.*Значення хімічних процесів у природі неможливо осягнути повною мірою без розуміння змісту двох найважливіших понять хімії — речовина і хімічна реакція. Адже природні й синтетичні органічні та неорганічні речовини — будівельний матеріал, з якого створено навколишній дивосвіт у його величі й мінливому розмаїтті. Щосекунди і навіть за менші проміжки часу (див. Фемтохімія, § 38) відбувається безліч хімічних реакцій, унаслідок яких одні речовини перетворюються на інші. Хімічну природу мають і надзвичайно важливі процеси, які істотно впливають на властивості навколишнього світу й способи і форми співіснування живого та неживого на планеті Земля — це горіння, дихання, фотосинтез. Пригадайте, про них ішлося на уроках природознавства, фізики, хімії, біології, географії тощо. З їхнім перебігом тісно пов'язані біогеохімічні процеси. Характерні для біосфери й зумовлені діяльністю організмів.*Велика французька революція в хімії — саме так характеризують науковці утвердження в хімії кисневої теорії горіння А. Л. Лавуазье (мал. 21,1). Вона відкрила шлях до правильного розуміння всіх окиснювальних процесів за участю кисню — горіння, дихання, гниття. Цікаво? Лавуазье Антуан Лоран (1743-1794) — французький хімік. Член Паризької АН. Праці вченого сприяли перетворенню хімії в науку, яка ґрунтується на точних вимірюваннях. Експериментально обґрунтував основний закон хімії — закон збереження маси речовин; визначив склад повітря; вперше правильно пояснював явище горіння як процес сполучення речовин з киснем, довів, що процес дихання подібний до процесу горіння. Праці сприяли спростуванню гіпотези флогістону, що панувала в тогочасній хімії. Пізнавально! Ж. Б. Дюма (мал. 23,9), відзначаючи заслуги Дж. Прістлі (мал. 39,1) як першовідкривача кисню, зауважував, що завдяки цим процесам й змінюється поверхня земної кулі. Киснева теорія стала сполучним містком між живою і неживою природою. І дотепер, за образним висловом Лавуазье, «… бродіння, гниття й горіння постійно повертають атмосфері й мінеральному царству ті елементи, які рослини й тварини з нього запозичили». Власне, Лавуазье впритул наблизився до поняття біогеохімічних циклів хімічних елементів у біосфері. Ю. Лібіх (мал. 39,2), застосувавши ці уявлення до сільського господарства, заклав таким чином наукові основи агрохімії.
