Селянська реформа 1861 р. В Росії та її здійсненнявУкраїні. Аграрна реформа 1848 р. В Австрійській імперії і вЗахіднійУкраїніПочаток індустріалізації в Україні. Промисловий розвитокзахідноукраїнських земель. Столипінська аграрна реформа та її здійснення вУкраїні. У кінці XVIII ст. Українські землі були вкотре поділені іопинилися під владою Російської та Австрійської імперій, у складі якихвони перебували впродовж XIX — на початку XX ст. Становище українськихземель на поч. XIX ст. Було важким. І російські, і австрійські володарірозглядали Україну як колоніальний сировинний придаток до промисловерозвинутих центральних районів своєї імперії. Промисловість на окраїнахрозвивалася вкрай повільно. Панщина, кріпосне право та інші формиексплуатації селянства гальмували розвиток промисловості, сільськогогосподарства та внутрішнього ринку. У цей же час в країнах ЗахідноїЄвропи відбувається промислова революція, яка не могла не позначитися наході економічного розвитку країн Центральної та Східної Європи, в т.ч. й України. На землях Лівобережної та Слобідської України успішнорозвивається землеробство, основою якого були дрібні та середніпоміщицькі господарства. На Правобережжі високу ефективністьгосподарювання демонструють великі магнатські маєтки, якіспеціалізувалися на вирощуванні зернових, буряків. Найуспішнішерозвиваються господарства Степової України, де більшість земліперебувала в руках українських селян, а також колоністів-німців, сербів, болгар, євреїв, вірменів, греків та ін. У цьому регіоні успішнорозвивалося також поміщицьке тваринництво, особливо конярство, вівчарство. З українських земель розпочався вивіз худоби та іншихпродуктів сільського господарства. Величезні прибутки поміщикам, особливоПравобережної України, давало ґуральництво та цукроваріння, які були натой час дуже «модним» промислом. Важливе місце у промисловості Українизаймало сукновиробництво, другорядне — залізоробна, скляна, паперова, кам'яновугільна та деякі інші галузі, Характерною рисою господарствапершої половини XIX ст. Була його раціоналізація, що свідчило пронародження нової епохи — епохи індустріалізаціїПромисловий переворот вУкраїні. Промисловий переворот започаткував епоху індустріалізації. Йогоперший етап відбувся у 20-40-их рр. XIX ст. Незважаючи на пануваннякріпосництва в аграрній сфері та деякі інші перешкоди на шляху доекономічного зростання, у першій третині XIX ст. Мануфактурневиробництво досягло значних успіхів. Зростала кількість мануфактур, число найманих робітників. Почали використовуватися механічні робочімашини, зросло зацікавлення поміщиків, купців у збільшеннівиробництва. Промисловий переворот в Україні почався у харчовій галузіпромисловості. У 20-их роках з'явилися перші парові ґуральні. Пароватехніка прискорила виробничі процеси, збільшила вихід горілки з одиницісировини. У цей же час виникає цукрова промисловість. Перший цукровийзавод збудував польський поміщик граф І. Понятовський у 1824 р. В с. Трощин Канівського повіту Промисловці та фабриканти також були протикріпосництва, яке перешкоджало вільному розвитку торгівлі іпромисловості. Твори Т. Шевченка, Марка Вовчка були суцільнимзвинуваченням проти кріпацької неволі. У 1857 р. Почали створюватисяособливі губернаторські комітети для розроблення програми селянськоїреформи. У наступному році цар створив Головний комітет, при якому діялаРедакційна комісія, що займалася зведенням усіх пропонованих проектів. Укомісію входили і брали активну участь у її роботі українські поміщики зЧернігівщини Василь Тарновський та Григорій Ґалаґан. Проект аграрноїреформи прийнято Державною радою Росії. На його підставі Редакційнакомісія підготувала «Положення», яке цар Олександр II підписав 19 лютого 1861 р.
