Унаслідок Другої світової війни економічні та політичні пози ціїВеликобританії були підірвані. Людські втрати становили близько 375 тис. Осіб, а матеріальні збитки перевищили 25 млрд фунтів стерлінгів. Великобританія стала боржником своїх доміні онів і США. Починаєтьсярозпад найбільшої у світі Британської колоніальної імперії, в якійпроживала чверть населення світу. Великобританія відігравала значну рольу повоєнному світі. Вона стала третьою ядерною державою після США таСРСР, зберігала сильні позиції у колишніх колоніях Британської імперії. У повоєнний період при владі в Англії, змінюючи одна одну, знаходилися Лейбористська та Консервативна партії. 5 червня 1945 р. Навиборах перемогли лейбористи й уряд У Черчілля зму шений був піти увідставку. Новий прем´єр-міністр К. Еттлі про голосив своєю метою курсна «демократичний соціалізм». У результаті реформ, проведенихлейбористами, були націоналізо вані вугільна, газова, металургійнапромисловість, електроенерге тика, зв´язок, транспорт, Англійський банк. Власниками підпри ємств сплачувалася компенсація — 2,5 млрд фунтівстерлінгів. Згодом темпи націоналізації були знижені, лейбористам сталозрозуміло, що держава не спроможна взяти на себе занадто багато. Булопроголошено курс на «змішану економіку» . Лейбористський кабінет став більше уваги приділяти питан нямпрограмування економіки, регулювання зайнятості, екс-порту-імпорту таін. За планом Маршалла Великобританія отри мала близько 2,5 млрддоларів, що сприяло структурній переорієнтації британської економіки, водночас посилило її залежність від США. Лейбористи здійснювали також програму соціальних реформ: скасуванняантипрофспілкових законів, розширення безкоштовної системи охорониздоров´я та розширення житлового будівництва. Широкий комплекс заходів, що здійснювали лейбористи, при звів донепомірного зростання державних витрат і різкого збіль шення дефіцитубюджету. Фінансові труднощі сприяли у 1951 р. Перемозі консерваторів начолі з У Черчіллем. Була здійснена часткова денаціоналізація, скороченосоціальні програми. Для зміцнення своїх позицій у ЄвропіВелико британія у 1958 р. Створює Європейську асоціацію вільноїтор гівлі, що була своєрідною противагою «Спільному ринку», заснованомубез участі Англії. Повернення до влади лейбористів (1964 р.) привело до віднов леннянаціоналізації, встановлення контролю за квартплатою, цінами, підвищувалися пенсії та інші соціальні виплати, створю валосяНаціональне управління по цінах і доходах. Незважаючи на певнеекономічне піднесення (темпи приросту виробництва становили 2,3% щорічно), Англія у 60-і pp. Поступилася за рівнем промисловоговиробництва ФРН та Японії. Нові реалії примусили її шукати вихід у посиленні інтеграції зі «Спільним ринком» . 1 січня 1973 р. Великобританія стала членомЄвропейського Економічного Співтовариства (ЄЕС). Однак еконо мічнітруднощі у 70-ті pp. Поглибилися, зростало безробіття, інфляція, постійно падали темпи розвитку. Одночасно загостри лася і проблемаОльстеру (Північної Ірландії), де відбувалися зіткнення між ірландськоюкатолицькою меншістю та англій ськими протестантами. Остальное скину в личку
