Метал або сплав, що виконує роль зв'язування приз'єднанні твердих металевих тіл методом паяння, називається припоєм. Протягом декількох тисячоріч існування процесу паяння була розробленовелика кількість сплавів, застосовуваних як припої. Багато які з них зпоявою нових, що володіють кращими властивостями, були забуті, але й уцей час число застосовуваних у практиці припоїв досить велике. Припоїзвичайно ділять на два класи: м'які (головним чином на олов'яній ісвинцевій основах) і тверді (переважно на мідній і срібній основах). Доти, поки застосовувалися припої лише на свинцевооловяній імідносрібній основах, така класифікація була цілком прийнятною. З появоювеликої кількості зовсім нових припоїв (наприклад, на цинковій йалюмінієвій основах) прийнята раніше класифікація втратила зміст. Дійсно, цинковооловяні припої, наприклад, мають високу твердість івідносити їх до м'яких припоїв (як це робиться в цей час) немає підстав; разом з тим ні по своєму призначенню, ні по способі застосування ціприпої ніяк не можуть бути об'єднані в один клас із твердими припоями намідній і срібній основах. Тому в цей час необхідна нова, більше раціональна класифікація припоїв. Черезте, що однієї з найголовніших характеристик припою, що визначає якпризначення, так і спосіб застосування його, є температура плавлення, найбільше раціонально розділити всі припої за цією ознакою на два класи: легкоплавкі, — які мають температуру плавлення нижче 400-450° (до якихвідносяться сплави на олов'яній, свинцевій, кадмиевій, вісмутовій іцинковій основах) , і тугоплавкі, — які мають температуру плавлення вище 450-500° (сюди ввійдуть сплави на мідній, срібній, золотій, алюмінієвій, магнієвій і нікелевій основах). Надалі ми будемо дотримуватися цієїприйнятої нами класифікації.[1]Застосовуванідля паяння метали й сплав-приналежні сполуки мають мати наступніспецифічні властивості, без яких неможливе одержання надійногоз'єднання: [1]1) температура плавлення припою обов'язково повинна бути нижче температури плавлення металів, що паяють; 2) розплавлений припой повинен добре змочувати метал, що паяють, і легко розтікатися по його поверхні; 3) у розплавленому стані припой повинен володіти високою текучістю, необхідною для гарного заповнення шва; 4) міцність і пластичність припою повинні бути досить високими; 5) у парі з металлами паяють, припій повинен бути корозіостійким; 6) коефіцієнт термічного розширення припою не повинен різко відрізнятися від коефіцієнту розширення металу основи; 7) припої, застосовувані для паяння струмопровідних виробів, повинні мати високу електропровідність; 8) метали, що входять до складу припою, не повинні бути дефіцитними й надмірно дорогими. Урезультаті багатовікового практичного відбору, у процесі якого буливідкинуті всі сплави, що не задовольняють перерахованим вище вимогам, атакож завдяки численним науковим дослідженням, проведеним в останнідесятиліття, підібрані наступні групи сплавів, застосовуваних як припої: 1) свинцевооловяні сплави, як у чистому виді, так і із присадкою сурми, кадмію, срібла й ін.; 2) сплави на цинковій основі з алюмінієм, оловом і міддю; 3) сплави на мідній основі із цинком, оловом, нікелем, марганцем, фосфором і сріблом; 4) сплави на срібній основі з міддю, цинком, оловом, кадмієм, марганцем, фосфором і нікелем; 5) сплави на алюмінієвій основі із кремнієм і міддю, і деякі інші.
