Твір роздум про Велику Вітчизняну Війну! Або вірш!

Повір же, Вітчизно, що був таким я. Коли остання хвилина прийшла, — Зі скелі готовий був кинутись сміло, Піднявши у небо два гордих крила! … Що діяти? Раптом одмовивсь від словаМій пістолет… Мов на зло, занімів… І ворог скував мені немічні рукиІ курявим шляхом на захід повів. З полону жадібно на схід дивлюся, Мені що не день, то все гірш і гірш. Та з серця беркута молодогоПолум'ям помсти дихає вірш! І знову зоря над колючим дротом, Мов стяг моїх друзів, що кличе жить! Душа полонена горить не від рани, — Кривавою ненавистю горить! Тільки одна в мене є надія — На непроглядну серпневу ніч. Гнів до фашизму, любов до ВітчизниВийдуть з полону — волі навстріч! Тільки одна є надія: з вамиРазом іти у вогні і диму. Просить нескорене, зранене серце: Дайте у битві місце йому!